Кризові комунікації в інформаційному просторі України воєнної доби

Анотація

Статтю присвячено аналізу кризових комунікацій у медійному просторі України воєнної доби, які передбачають використання технологій, спрямованих на діагностування, прогнозування та управління кризовими ситуаціями та (за можливості) на нейтралізацію негативних наслідків кризових ситуацій. Як показує аналіз, основою ідеологічної матриці стратегічних комунікацій в Україні є наратив ідентичності, який визначає фундаментальні ознаки та цінності самобутньої та унікальної української нації, що виборола й захищає свою державність. Відповідно, всі інші проукраїнські наративи підпорядковані визначеному гранднаративу, адже головною метою агресора є знищення державності України, знецінення демократичних настанов українців, їх проєвропейської та прозахідної орієнтації. На особливу увагу заслуговує здійснення кризових комунікацій у напрямку "влада – громадяни". Як показує дослідження, влада має демонструвати вміння брати на себе відповідальність за розв'язання кризової ситуації, не приховувати реальні труднощі, постійно моніторити ситуацію, забезпечувати двосторонній характер комунікації. Не приховуючи реальний стан подій, необхідно спрямовувати увагу суспільства на позитивне розв'язання кризової ситуації, дотримуватись етики та емпатіїї спілкування, обирати спікерів, які володіють відповідними комунікаційними технологіями. Практика кризових комунікацій доводить, що воєнна доба потребує невеликих за обсягом текстів, у яких збалансована фактична та емоційна частини, присутній певний особистісний посил ("Звертайтеся до людей і кожного з них!"). З самого початку третього етапу війни ці принципи комунікації домінують навіть у промовах найвищих посадових осіб у сфері дипломатії. Кризова ситуація, яку переживає суспільство під час воєнної доби, масово виводить на авансцену специфічні сугестивні тексти, у яких реалізуються найголовніші стратегічні наративи, де підтримується моральний дух громадян – креолізовані (мультимодальні) тексти, які транслюються через класичні та нові медіа, соціальні мережі, поєднуючи різнокодову інформацію (вербальний, візуальний та музичний текст).