Українська дослідницька перспектива в контексті стилістичних дискусій XVI Міжнародного конгресу славістів

Анотація

У статті в категоріях і поняттях сучасної лінгвістики проаналізовано "стан і статус" функціональної стилістики в Україні початку ХХІ століття. Дослідницький контекст аналізу визначено зіставленням із стилістичною проблематикою ХVІ Міжнародного конгресу славістів, що відбувся 20–27 серпня 2018 року в м. Белграді (Республіка Сербія). Актуалізуються питання синхронізації наукової свідомості з часом культури, її хронологічних зрізів, конфігурацій розвитку, еволюції культурної свідомості, зміни культурних вербалізованих патернів і причин виникнення нових ідей та нестандартної інтелектуальної рефлексії в науковому пізнанні мовної свідомості. Стверджується, що тріада  "людина – наука – час культури" є домінантною в лінгвістиці, визначаючи водночас особливості інформаційної доби: синтез гуманістичної традиції та нових, парадоксальних наукових ідей, характерний для світового мовознавства, що рельєфно представлено в українській стилістиці.  Розглянуто проблемні аспекти в розвитку сучасної стилістики з їх проекцією на українську лінгвістику: системність операційної стилістичної термінології; дифузію предметності різних напрямків мовознавства, зокрема функціональної стилістики й комунікативістики та генології; логіку становлення неолінгвістики як предметних сфер, які спираються на синтез лінгвістичного функціоналізму та інших галузей наук про людину та ін. Сформульовано критерії української дослідницької перспективи у стилістиці модерного часу.