Антуан Мартель у дискусіях про українську літературну мову

Анотація

Складна проблематика становлення літературних мов слов'янських народів сформувала діалог видатних науковців, у якому представлено концепції, методи аналізу текстового матеріалу, історико-культурну аргументацію.

Антуан Мартель – славіст-поліглот, професор Лілльского університету – залишив наукову спадщину, яка справила великий вплив на розвиток славістики останнього століття, запропонувавши до розгляду концепцію становлення української літературної мови другої половини XVI – XVII ст. Аналізується стан і статус української писемної культури та її живі зв'язки з польською мовою, обґрунтовуються висновки щодо впливу польської цивілізації на українську мовну свідомість досліджуваного періоду.

Водночас розглядається дискутивне твердження А. Мартеля про свідоме відсторонення освічених українців доби Відродження від вироблення і засвоєння літературної мови свого народу під впливом естетично і функціонально довершених зразків польської писемності, зокрема текстів Яна Кохановського.

Тези А. Мартеля аналізуються в контексті критики Ю. Шереха, який віддає належне ерудиції та науковій компетентності французького славіста, проте наводить ряд аргументів логічного й аналітичного характеру, що дисонують із позицією А. Мартеля.

Увагу приділено необхідності співвідносити мовно-літературні тенденції розвитку культури з соціокультурним контекстом епохи, потреби розглядати мовні впливи народів як нелінійний процес і зумовлену цим діалогічність культур, необхідність в аналізі широкого і повного реєстру досліджуваних текстів.

У статті розгорнуто апеляцію до критеріїв оцінки наукової творчості А. Мартеля французькими славістами, зокрема авторитетним А. Мазоном.