Відображення процесу анаплазії при формуванні майбутнього часу германських мов

Анотація

Метою цього дослідження є виокремлення граматичних структур, що демонструють розвиток форм майбутнього часу у германських мовах. Першою стадією дослідження є ідентифікація словосполучень, що використовувались для подальшого формування первісних аналітичних форм для часового опису. Покрокова ідентифікація примітивних аналітичних форм надає можливість відстежити поступову аналітизацію відповідних словосполучень та їхню подальшу трансформацію у стабільні аналітичні дієслівні конструкції. Пошук прихованих властивостей допомагає визначити диференційовані граматичні форми, що використані для створення низки германських структур на позначення майбутнього часу. Предметом дослідження є компоненти, використані для створення часових дієслівних форм, що спрямовують дію у майбутнє. Готська мова, що розуміється як початкова стадія дослідження, використовувала форми теперішнього часу для репрезентації майбутньої дії із залученням фразового чи над фразового контексту. У межах форм теперішнього часу була виявлена префіксальна модель. Готський оптатив був залучений для репрезентації майбутнього часу. Поодинокі приклади готської аналітизації пов'язані з інфінітивною формою та допоміжним дієсловом 'haban'. Поєднання допоміжних дієслів з не особовими формами дієслова (інфінітив, дієприкметник) були виявлені у західних та північногерманських мовах. У ціх словосполученнях використовувалась доволі обмежена група повнозначних дієслів, що використовувались в не особових формах. Першим елементом словосполучення, який підпав під процес подальшої граматикалізації, були претеріто-презентні, інхоативні, а також окремі дуративні дієслова. Стабільність первинних аналітичних темпоральних форм була обумовлена вживанням лише двох неособових дієслівних форм (інфінитив, дієприкметник). Перший компонент аналітичних темпоральних форм поступово втратив своє первісне лексичне значення, перетворившись у допоміжний елемент. У процесі подальшої диференціації германських мов були виявлені певні особливості. Німецька мова не розвинула самостійні аналітичні форми з претеріто-презентними (модальними) дієсловами. Інші західногерманські та скандинавські мови використовували претеріто-презентні дієслова як провідний механізм темпоральної аналітизації. Створенння аналітичних темпоральних форм відбувалося у межах двоскладового формата.