Розвиток германських аналітичних футуральних часів
DOI:
https://doi.org/10.17721/APULTP.2020.41.135-154Ключові слова:
колонієутворююча архіодиниця, майбутній час, монопотентний і плюрипотентний попередники, перифрастична форма.Анотація
У процесі дослідження як окремі явища було виділено стадії, що охоплювали розвиток майбутнього часу в межах функціонування германської мови. Готська дієслівна система слугувала основою, у межах якої досліджувалися часові трансформації. Труднощі, що виникли на шляху вивчення часових трансформацій германських мов, були пов’язані з концепціями щодо індоіранських і грецької мов, що тривалий час панували в науковому світі. Ці концепції базувалися на зразках латинської та грецької мов і постулювали функціонування теперішнього, минулого і майбутнього часів в усіх індоєвропейських мовах. Зазначені концепції було спростовано лише тоді, коли дослідження тохарської та хетської мов виявили вживання теперішнього часу на позначення майбутньої дії. Отже, ідея про втрату "прамовної спадщини" виявилася хибною. Помилковим було також поширення поглядів щодо складної часової системи санскриту, грецької та латини на інші давні індоєвропейські мови. Дослідження часової диференціації в готській мові (як основного джерела давньогерманської мови) визначило готський інфінітив як позачасову одиницю. Особові форми дієслова було залучено до темпорального функціонування. Готські дієслова теперішнього часу передавали як теперішні, так і майбутні дії, а також позачасові явища. Спорадично траплялися перифрастичні форми, що складалися з претерито-презентного дієслова та інфінітива. Ці форми співвідносилися з грецькими і латинськими зразками з футуральною семантикою. Перифрастичні футуральні форми в готській мові мали, як правило, модальне забарвлення. Готський теперішній час функціонував як колонієутворююча архіодиниця і плюрипотентний темпоральний попередник. Готські перифрастичні футуральні форми було визначено як монопотентні (темпоральні) попередники з певним модальним значенням. У представленому дослідженні було використано передусім порівняльно-історичний метод, оскільки автори розглядали його як найнадійніший і найефективніший шлях вивчення часових форм.
Посилання
Ammann, H. (1936). Germanischen und indogermanischen. Germanen und Indogermanen. Volkstum, Sprache, Heimat, Kultur, Festschrift für Herman Hirt. Heidelberg: Fachbuchverlag, 328-342 [in German].
Arntz, H. (1936). Gemeingermanisch. Germanen und Indogermanen. Volkstum, Sprache, Heimat, Kultur, Festschrift für Herman Hirt. Heidelberg: Fachbuchverlag, 429-451. [in German].
Behaghel, O. (1923). Deutche Syntax. Heidelberg: Carl Winter Universität. Bd.II. B. Adverbum, C. Verbum, 372 s. [in German].
Beheydt, G. (2005). The absolute and the relative present tense with future time references in English and Dutch. Crosslinguistic Views on Tense, Aspect and Modality. Amsterdam: Rodopi, 15-32 [in English].
Botsman, A.V., & Morenets, I.M. (2015). Modals and periphrastics in English and Dutch. Science ans Education. A New Dimension. Philology, 68 (III), 7–10. [in English].
Brinkmann, H. (1931). Sprachwandel und Sprachbewengungen in althochdeutscher Zeit. Jena: Friedrich – Schiller – Universität, 428 s. [in German].
Brugmann, K., & Delbrück B. (1897). Grundriß der vergleichenden Grammatik den indogermanischen Sprachen. Strassburg: Fachbuchverlag, 386 s. [in German].
Deiter, F., & Bethge R. (1898). Laut und Formenlehre der altgermanischen Dialekte. Leipzig: S. Hirzel, 542 s. [in German].
Diewald, G. & Mechthild H. (2005). Die Entwicklung von werden and Infinitiv als Futurgrammem: Ein Beispiel für das Zusammenwirken von Grammatikalisierung, Sprachkontakt und soziokulturellen Faktoren. Grammatikalisierung im Deutschen. Berlin: Mouton de Gruyter, 229–250 [in German].
Hilpert, M. (2006). A synchronic perspective on the grammaticalization of Swedish future constructions. Nordic Journal of Linguistics, 29(2), 151–173 [in English].
Hirt, H. (1928). Indogermanische Grammatik. Leipzig, Veb. F.A. Brokhaus Verlag. Bd.IV, 482 s. [in German].
Karstein, K. (1936). Indogermanisch und Germanisch. Germanen und Indogermanen: Volkstum, Sprache, Heimat, Kultur, Festschrift für Herman Hirt. Heidelberg: Fachbuchverlag, 297–327 [in German].
Kluge, F. (1913). Urgermanisch. Strassburg: Fachbuchverlag, 385 s. [in German].
Krahe, H. (1957). Germanische Sprachwissenschaft. Berlin: Akademie Verlag. Bd.II: Formenlehre, 438 s. [in German].
Kronasser, H. (1956). Vergleichende Laut und Formen lehre des Hethitischen. Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag, 526 s. [in German].
Meillet, A. (1917). Caractères généraux des langues germaniques. Paris: Academia, 273 p. [in French].
Meillet, A. (1908). Les dialects indoeuropéens. Paris: Academia, 428 p. [in French].
Merold, F. (1875). Futurum und futurische Ausdrücke in Gotischen. Wissenschaftliche Monats blätter. Wien: Lang, 283–298 [in German].
Nevalainen, T. (2004). Three perspectives on grammaticalization: Lexico-grammar, corpora and historical sociolinguistics. Corpus Approaches to Grammaticalization in English. Amsterdam: John Benjamins, 1–31 [in English].
Stang Chr., S. (1942). Das slavische und baltische Verbum. Oslo: Akademiska Bokhandeln, 342 s. [in German].
Streitberg, W. (1910). Gotisches Elementarbuch. Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag, 275 s. [in German].
Streitberg, W. (1896). Urgermanische Grammatik. Einfuhrung in das verleichende Studium del altgermanishcen Dialekte. Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag, 488 s. [in German].
Ziegeler, D. (2006). Omnitemporal will. Language Sciences, 28(1), 76–119 [in English].
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
