Лінгвістична іміджелогія: дослідницький потенціал

Анотація

У статті розглянуто питання про зміну наукових парадигм і стратегій аналізу, формування нових дослідницьких сфер у модерному часі. Прокоментовано актуальні твердження західної епістемології щодо трансформації наукового світогляду з традиційних сфер пізнання на функціональні, комунікативні, синкретичні, характерні для інформаційної доби. З'ясовано логіку аргументації Жаклін Рюс щодо характерних для нового часу кардинальних змін у науці, співмірних із розвитком людства й суспільств.

Проаналізовано сутність інтелектуальних процесів у сучасному мовознавстві, коли на зміну традиційній увазі до системно-структурного опису мови ще з кінця 19 століття формується потужний інтерес до функціональних можливостей мови. Функціональний ресурс мови трактується у статті як іманентна властивість, виявлена у стильових модифікаціях жанрів і текстів.

Водночас стильова поліфонія текстів, необхідність пізнання їх комунікативної згармонізованості з метою та предметністю спілкування породжують у лінгвістиці нові дослідницькі напрями – медіалінгвістику, політичну та бізнесову лінгвістику, лінгвістичну іміджелогію та ін.

Лінгвістична іміджелогія як особлива дослідницька сфера наукових інтересів у філології ще тільки формується як системний напрям. Синкретична за сутністю, лінгвоіміджелогія визначає основні параметри дисципліни – об'єкт, предмет аналізу, стратегії, тактики, прийоми мовної діяльності, специфічні методики аналізу тексту та ін. у дискусіях і неоднозначних формулюваннях.

У статті як модель і можливий критерій для системних лінгвоіміджевих досліджень представлено покликання на перше в названій сфері видання – "Лінгвістична іміджелогія: словник термінів і понять". У книзі концептуально сформовано основні категорії й поняття напряму, представлено наукові дефініції, що спираються на скорельований із іншими напрямами гуманітаристики досліджуваний локус функціонального й комунікативного ресурсу мови інформаційного світу.