Медійна жанрологія в неолінгвістичному дискурсі

Анотація

У статті аргументується дослідницька природа медійної жанрології як складника неолінгвістичної парадигми. Постулюється теза щодо методологічного впливу функціоналізму на її актуалізацію у фаховій інтерпретації ресурсу літературної мови. Предметність сучасної мовознавчої науки передбачає залучення до аналізу не лише лінгвістичних критеріїв і методів, але й ідей із різних галузей гуманітарного профілю. Зважаючи на природу суспільної комунікації, йдеться про соціо-, психо-, когнітивну лінгвістику, філософію, логіку, етику, естетику та ін. Це дозволяє, на думку автора, визначити інтелектуалізовану послідовність і тяглість фахових спостережень, що, зважаючи на обов'язкову новизну науки, адаптується до об'єктивної реальності. А отже, вже сформована дослідницька традиція розвивається в активному стилістичному пошуку щодо природи й функцій мовних одиниць у формалізованих контекстах, окресленихжанровими константами. Окреслюються нові підходи щодо опису й аналізу комунікативних конструкцій в архітектоніці традиційних і нових жанрів медіа, що динамізує сучасну наукову думку.

Сфера масмедіа визначається оптимальним джерелом аналізу розвитку її формально-жанрових і функціонально-стильових домінант. Пропонується розглядати медійні жанри не в лінійно-описовій проєкції на їх узагальнені мовні особливості, а в контексті функціонально-стилістичної динаміки сфери масової інформації. Звертається увага на те, що локус медійної жанрології позначений актуальністю і стосується новаторських формулювань щодо ідей і перспектив аналізу жанру у проєкції на медійну стилістику. Це і формує, на думку автора, предметність медійної жанрології. Визначаються також об'єкт аналізу нової наукової галузі, її мета, завдання, новизна і дослідницький потенціал, що виявляються у формулюванні тенденцій розвитку сучасного суспільства, пов'язаних із мовною комунікацією.