Синтаксичні домінанти в поетичному ідіостилі Михайла Каменюка

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз синтаксичних домінант у поетичному ідіостилі Михайла Каменюка, в якому синтаксис постає не лише формальним рівнем організації тексту, а й повноцінним виражальним інструментом, що моделює емоційно- психологічну, риторико-філософську та інтонаційно-композиційну специфіку поетичного мовлення. У фокусі дослідження – типові синтаксичні структури, які є регулярними повторюваними одиницями в поетичній мові автора та набувають статусу стилістичних маркерів ідіостилю. Особливу увагу зосереджено на таких синтаксичних явищах, як еліпсис, інверсія, риторичні питання, парцеляція, фрагментація, синтаксичний паралелізм, які функціонують у поетичному дискурсі не лише як граматичні моделі, а як художньо- естетичні засоби, що беруть участь у формуванні образної системи твору. Проаналізовано ілюстрації з поетичної збірки "...й камінь стара латинь, й лісів слов'янська в'язь..." (2020), що демонструють риторичну напругу, інтонаційне навантаження, фрагментованість структури та експресивну сценографію тексту. Визначено, що синтаксичні домінанти формують своєрідну ритмомелодійну тканину поетичного вислову, визначають логіко-семантичні зв'язки між смисловими блоками, сприяють іманентному структуруванню авторського висловлювання. З'ясовано, що синтаксичні домінанти слугують основою індивідуального письма Каменюка, формуючи ліричну атмосферу, глибину духовного пошуку, внутрішньої рефлексії та цілісну інтонаційну стилістику. Простежено тенденцію до трансформації традиційних синтаксичних моделей на користь експресивних риторичних конструкцій, що забезпечують наративну щільність і психологічну глибину тексту. Визначено роль графічної організації синтаксичних структур як засобу візуалізації ритму, пауз, логічних наголосів та психологічного стану ліричного героя. Підкреслено, що риторично навантажені конструкції, інверсійна побудова фраз, розірвані та парцельовані структури в поезії Каменюка не лише естетизують зміст, а й посилюють комунікативну напругу між ліричним "я" та умовним адресатом, формуючи глибоко особистісне, конфесійно забарвлене мовлення. Результати дослідження підтверджують доцільність і ефективність вивчення синтаксичних домінант як ключового чинника формування поетичного ідіостилю, що відображає духовно-ментальний простір автора, його світоглядну модель і особливий тип мовної картини світу. Стаття репрезентує спробу системного лінгвостилістичного підходу до вивчення синтаксичної організації авторської поетичної мови та окреслює перспективу подальших міжрівневих і порівняльних студій у межах індивідуально-авторської стилістики.