Розвиток германських аналітичних футуральних форм: механізм осциляційної асимптотичної рівноваги

Анотація

У статті з'ясовано механізм формування майбутнього часу в германських мовах, починаючи з готської мови як одного з найдавніших джерел спільногерманських граматичних особливостей. З'ясування і розуміння цього механізму включає першу, початкову, стадію, в якій виокремлюються та ідентифікуються ініціальний і фінальний аналітичні форманти майбутнього часу. Ця стадія також включає опис формантів як окремих морфологічних одиниць з огляду на їхні морфологічні особливості.

Друга стадія пов'язана з семантичними особливостями, коли ініціальний і фінальний форманти розуміються як спільна семантична одиниця, що функціонує у певному реченнєвому контексті. Семантичні особливості та їхні варіанти прослідковуються від однієї германської мови до іншої, а також в межах однієї і тієї ж германської мови в рамках давнього, середнього і нового періодів мовного розвитку і трансформації.

Предметом дослідження є особливості формування темпоральних дієслівних форм, а саме механізм формування майбутнього часу. Для опису майбутньої дії готська мова використовувала аналітичні форми, що складалися з ініціального форманта, який містив інхоативні або претеріто-презентні дієслова, а також фінального форманта, репрезентованого інфінітивом. Ініціальні форманти були віддзеркаленням грецьких або латинських лексичних одиниць з добре розвинутою модальною або інхоативною семантикою. Саме готська мова окреслила особливості формування аналітичного майбутнього часу, а саме процес осциляції у межах ініціального форманту між модальними та інхоативними лексичними одиницями. Таку осциляцію можна було визначити як нестабільну рівновагу, беручи до уваги зникнення готської мови, що не досягла фази стабільної рівноваги між модальними та інхоативними лексичними одиницями.

Якщо готська мова продемонструвала рівновагу лише у межах ініціального форманту, то інші германські мови у періоди їхнього давнього та середнього розвитку демонстрували осциляцію не лише у межах ініціального форманту, але й в межах фінального форманту, як, наприклад, у давньоверхньонімецькій та середньоверхньонімецькій мовах. Цей випадок осциляції зник у 15 столітті. Інший випадок осциляції у межах першого форманта був пов'язаний з двома провідними претеріто-презентними дієсловами (згодом модальними), що мали лексичне значення зобов'язання, волевиявлення. Сучасна фризька мова демонструє крайній випадок осциляції ініціального форманта, коли лише одне модальне дієслово використовувалося у межах цього форманта, виключаючи інші модальні або інхоативні дієслова. Детальний аналіз середньовічних германських текстів дозволив виявити факт нестабільної рівноваги у межах ініціального форманта з використанням саме модальних дієслів зобов'язання і волевиявлення. Ця нестабільна рівновага мала ознаки асимптотичності, що вказувало на флуктуацію, варіювання модальних дієслів, вжитих у кореляції з різними особами. Асимптотичність демонструє неможливість досягнення стабільної рівноваги і кореляції модальних дієслів у межах ініціального форманта. Нестабільність модальних дієслів робить аналітичну футуральну форму гнучкішою і надійнішою для репрезентації дії, спроектованої в майбутнє. Усі ці властивості змушують аналітичну темпоральну футуральну форму розвиватися і бути вживаною у різних контекстуальних випадках у всіх германських мовах.