Варіантність в українській мистецькій термінології

Анотація

Варіантність є однієї з найбільш досліджуваних категорій сучасної лінгвістики, що пояснюється внутрішнім прагненням мови до постійного розвитку, і, відповідно, до постійних змін. Варіантність, у свою чергу, є формою існування предметів та явищ навколишньої дійсності, зокрема й наукових понять, що визначає закони їхнього функціонування та взаємодії. У статті акцентується увага на важливості наукового філологічного опрацювання мистецької термінології – галузі знань, що в сучасних умовах бурхливо розвивається, набуваючи нових значень та форм. Розглянуто терміни-варіанти мистецької термінології, кодифіковані в українських фахових словниках. Вибір джерел зумовлено тим, що у в аналізованих словниках представлені сучасні знання з мистецтва, якими володіє людство у наш час. Саме словники відіграють значну роль у нормалізації мови, у піднесенні мовної культури, зокрема й серед фахівців, тому вони є вдячним матеріалом для аналізу варіантності в українській мистецькій термінології. Проаналізовано фонематичні, словотвірні, морфолого-фонематичні варіанти спеціальних одиниць. Визначено особливості їх адаптації в українській мові. З’ясовано, що серед причин виникнення фонематичних термінів-варіантів аналізованої термінології переважає тенденція до полегшення артикуляції засвоєного терміна; поява словотвірних термінів-варіантів зумовлена наявністю в українській мові різних словотвірних моделей та пошуком форм термінів, що найбільшою мірою відповідають сучасним продуктивним моделям термінотворення; функціонування морфолого-фонематичних термінів-варіантів пояснюється різним ступенем граматичної адаптації іншомовних мистецьких термінів. Також простежується дія аналогії, що властива усім трьом згаданим різновидам варіантності. Загалом, у статті йдеться про варіантність як один з актуальних процесів в упорядкуванні та стандартизації української мистецької термінології; визначено її суть та особливості реалізації  у мові мистецтва.