Законодавче регулювання мовних відносин в Україні

Анотація

У статті розглянуте питання законодавчого регулювання мовних відносин в Україні. Здатність національної мови виконувати функції об’єднання суспільства і національної ідентифікації його членів значною мірою залежить від державної мовної політики, від тієї політичної підтримки, яку вона отримує. Показовим щодо цього є мовне законодавство держави, в якому вона закріплює статус мов, встановлює мовну модель та прописує мовний режим. Відповідно до Конституції України українська мова є державною в Україні. Динаміка українського мовного законодавства ілюструє непослідовність імплементації цієї конституційної норми. Увага у статті зосереджена на аналізі визначальних віх у його формуванні, окреслені зміст основних нормативно-правових актів у галузі мовних відносин (Закон УРСР «Про мови в Українській РСР» (1989), Закон України «Про засади державної мовної політики» (2012), який втратив чинність, і Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (2019), прийнятий Верховною Радою України та підписаний Президентом України), суспільно-політичні тенденції, які передували їх прийняттю, оцінка громадськістю і світовою спільнотою та їх наслідки для мовної ситуації в Україні. Оскільки однією зі знакових тем у дискусіях навколо правового регулювання мовних відносин в українському суспільстві є можливість затвердження офіційної двомовності, стаття торкається також історико-культурних і політико-правових передумов прийняття офіційної дво- або багатомовності окремими державами, прийнятності такої моделі для України та можливості у такий спосіб подолати наявні мовні суперечності.