Неолінгвістичні ідеї та інноваційні концепції Лариси Шевченко

Анотація

У статті проаналізовані інноваційні погляди на сучасну лінгвістику в системному аналізі численних праць проф. Л.І. Шевченко – відомого українського мовознавця, завідувача кафедри стилістики та мовної комунікації, заступника голови Українського комітету славістів, члена двох комісій МКС – медіалінгвістичної та стилістичної, головного редактора міжнародного видання «Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика». У перед’ювілейній статті зосереджено увагу на розробленні дослідницею концепції інтелектуалізації української літературної мови, інтегрованості праць ученого з європейським науковим простором, зокрема в контексті неонапрямів лінгвістики – юридичної, медійної, бізнесової, політичної та ін., аналіз яких визначає дослідницький вектор сучасного мовознавця. Автори згадують і праці учнів проф. Л.І. Шевченко, під керівництво якої захищено більше десяти кандидатських і докторських дисертацій. Особливе місце Лариса Шевченко посідає у Київській стилістичній школі, підтвердженням чого виступають численні роботи дослідниці, що якісно змінили та поглибили погляди на деякі питання теоретичної і функціональної стилістики. Це, передусім, теоретичні проблеми сучасного мовознавства та пошуки нових дослідницьких парадигм, проблеми стильової диференціації української літературної мови, аналіз концептів теорії інтелектуалізації мови, модерновий погляд на ідіостилістику, питання статусу національної мови у просторі сучасного соціуму, глибокий аналіз української лінгвістики в ідеях, постатях та концепціях. Продуктивність і поліфонічність інтересів ученого, її широкий науковий кругозір, її енциклопедичність інтересів та знань, її прагнення бути сучасною в контексті модерних поглядів та ідей на світове мовознавство, її фундаментаторська роль у формуванні нових дослідницьких напрямів дозволяють говорити про важливе місце проф. Л.І. Шевченко  в лінгвістиці ХХІ століття.