Облігаторність обставинних синтаксем у конструкціях з присудками, вираженими процесуальними дієсловами

Анотація

У статті проаналізовано семантику обставинних компонентів, що поширюють конструкцію з присудком, вираженим процесуальним дієсловом; розглянуто специфіку семної структури дієслова, що потребує уточнення різними типами обставинних значень; з'ясовано співвідношення між групами процесуальних дієслів та обставинними поширювачами. Дослідницький контекст визначено зіставленням наукових концепцій І. Вихованця та Н. Шведової, з одного боку, та Р. Мразека, з іншого, щодо факультативності
/ облігаторності обставинних синтаксем. Дослідження спирається на методологічні засади семасіології та граматики, зокрема на те, що в комунікативному процесі взаємодіють різноманітні фактори свідомості та мови, що передбачають акцентування семантичних компонентів, які не є обов'язковими формально. Комплексно розглянуто формальний та смисловий аспекти тлумачення синтаксичних зв'язків у простому реченні. Зокрема, стверджено, що на формальному рівні обставинні компоненти різної семантики переважно не передбачувані значенням дієслова, однак для логічної структури висловлення, вираження основного смислу, для порозуміння комунікантів обставини часто є ключовими, до того ж зв'язок між предикатом та обставиною переважно є очевидним, прислівним. Розглянуто каузативи в конструкціях із дієсловами на позначення фізичних процесів істот та зміни стану або якості; темпоративи та локативи – з дієсловами усіх лексико-семантичних груп поля процесу; простежено дієслівні семеми, що потребують уточнення семантики обставинними компонентами. Встановлено специфіку обставинного поширення синтаксичних конструкцій у текстах різних функціональних стилів.