Аналіз політичного дискурсу: парадигма спіндокторингу

Анотація

Статтю присвячено дослідженню реалізації феномена сугестивності – тобто мовного впливу – у політичному дискурсі як комплексному гештальті тексту й емоцій реципієнта та адресанта, що містить особливості сприйняття, зовнішні та внутрішні обставини, його прагматичний та лінгвістичний аспекти, тощо, і є орієнтованим на здобуття та утримання влади через вплив політичного суб’єкта (політика, політичної сили, влади) на  політичний об’єкт (аудиторію, електорат, виборця). Зазвичай політичний дискурс та його іманентну сугестивність досліджують із позицій комунікативної лінгвістики, прагмалінгвістики, політичної лінгвістики та інших дотичних наук, у статті ж для оптимізації вивчення цього феномену із власне лінгвістичної точки зору запропоновано залучити до аналізу  нейролінгвістичне програмування як новітню науку, скеровану на оптимізацію комунікації через вивчення особливостей перцепції, обробки та породження інформації і її перетворень з глибинних мисленнєвих структур на поверхневі мовленнєві; та спіндокторинг, скерований на певне коригування негативного гештальтованого образу події в ЗМІ після отримання нею розвитку, який відрізняється від початково запланованого, що неможливе без залучення мовних технік упливу на реципієнта чи групу реципієнтів. Для аналізу політичного дискурсу, репрезентованого в рамках даного дослідження політичними промовами очільників України, США, Франції, Іспанії, Італії, Канади, Німеччини, залучено як власне базові техніки корекції політичного дискурсу, використовувані в рамках спіндокторингу (запізнення "поганої" інформації, неоднозначне інформування, зміна фокусу, вкраплення елементів природності в штучні ситуації та техніку контрольованого витоку інформації та підготовки очікування подій), так і пропонований в парадигмі НЛП мета- і Мілтон-модельний аналіз тексту для виокремлення власне лінгвістичних впливових патернів (маркерів процесів метамоделі мови, простих, складних та непрямих індукцій). В результаті аналізу деталізовано наявні дані про особливості реалізації мовної сугестивності в рамках політичного дискурсу, а також окреслено наступні кроки розвитку досліджень цього феномена.