До питання про мовну поведінку киян у соціолінгвістичних вимірах
DOI:
https://doi.org/10.17721/APULTP.2020.41.24-41Ключові слова:
мовна поведінка, мовна ситуація, мовна політика, мовна свідомість, статусне співвідношення мов.Анотація
У статті* представлені результати опитування, проведеного в межах проєкту за грантом Президента України Ф82 "Лінгвосоціологічний моніторинг динаміки структури й статусу української мови в новітній час" (2019). У дослідженні взяли участь 400 киян віком від 18 до 65 років. Основною метою було доповнити новими даними соціолінгвістичні студії мовної ситуації України останніх років, а не дублювати їх. Cьогодні науковці зосереджуються на питаннях про мову повсякденного спілкування респондентів, рідну мову їхніх батьків, мову спілкування в родині, з друзями та в професійному житті. Тому для анкети, на основі якої проведене пропоноване дослідження, відібрані 10 питань, що мають виявити статусне сприйняття мов і мовні орієнтири респондентів. Отримані дані засвідчують, що рідномовне самовизначення киян далеко не завжди мотивує їхню мовну поведінку. Українську назвали рідною 73,25% опитаних, але інформаційний і культурний простір, у якому вони живуть, залишається переважно двомовним або російськомовним. 79,75% опитаних заявили, що держава має підтримувати функціонування української мови, що мало би свідчити про досить високу сформованість ціннісного ставлення до мови. Однак заходи, які вживає держава для забезпечення функціонування української мови, наприклад, у медіа, які досі були переважно російськомовними, 32% вважають непотрібними, а 22% стверджують, що квотування ніяк не вплинуло на ситуацію. Понад 32% українців через пів року після прийняття нової редакції правопису так і не ознайомилися з нею або взагалі про неї не чули, що свідчить про байдужість до питань мовного розвитку. Значний відсоток і тих, хто не вбачає цінності в національній мові, і потреби в державній мовній політиці, спрямованій на її підтримку, не усвідомлюють. Це говорить про недостатній рівень мовної свідомості українців, чиї розмірковування про українську мову, як видається, здебільшого пов’язані з тим, що вона є частим предметом політичних дискусій, а не з усвідомленням її як культурного і націєтворчого чинника. Тож очевидною стає потреба зміни акцентів у її сприйнятті з виключно політичної ролі на культурну й ціннісну сутність.
* Статтю підготовлено в рамках гранту Президента України Ф82 "Лінгвосоціологічний моніторинг динаміки структури й статусу української мови в новітній час" (2019)
Посилання
Kulyk, V. (2013). The concept of "nationality" and "native language" in post-Soviet Ukraine [Poniattia "natsionalnosti" ta "ridnoi movy" v postradianskii Ukraini]. Naukove tovarystvo im. Shevchenka. 23 liut. URL: http://shevchenko.org/past_event/10-11/ (last access: 20.08.2020) [in Ukrainian].
Makarets, I.S. (2019). Status and state of the Ukrainian language in independent Ukraine [Status i stan Ukrainskoi movy v nezalezhnii Ukraini]. Kyiv : LAT&K [in Ukrainian].
Matveieva, N.R. (2017). The language situation in Kyiv (based on focus group surveys in 2017) [Movna sytuatsiia Kyieva (na materiali fokus-hrupovykh opytuvan 2017 roku)]. Filolohichni studii: Zbirnyk naukovykh prats.9. 166-171 [in Ukrainian].
Mykhalchuk, O. (2014). "Language behavior" as a category of Ukrainian sociolinguistics ["Movna povedinka" yak katehoriia ukrainskoi sotsiolinhvistyky]. Mova i suspilstvo, 5, 28-39 [in Ukrainian].
Besters-Dilger, Y. (Ed.) (2008). Language policy and language situation in Ukraine: Analysis and recommendations [Movna polityka ta movna sytuatsiia v Ukraini: Analiz i rekomendatsii]. Kyiv : VD "Kyievo-Mohylianska akademiia" [in Ukrainian].
Language situation in Ukraine: between conflict and consensus (2008). [Movna sytuatsiia v Ukraini: mizh konfliktom i konsensusom]. Kyiv : IPiEND imeni I.F. Kurasa NAN Ukrainy [in Ukrainian].
Sokolova, S. (2013). The main types of language behavior of Kiev (according to the questionnaire) [Osnovni typy movnoi povedinky kyian (za danymy anketuvannia)]. Ukrainska mova, 2, 38-55 [in Ukrainian].
Sokolova, S.O. & Zalizniak, H.M. (2018). Features of the current language situation in Ukraine in the mirror of sociology and sociolinguistics [Osoblyvosti suchasnoi movnoi sytuatsii Ukrainy u dzerkali sotsiolohii ta sotsiolinhvistyky]. Ukrainska mova, 2, 3-19 [in Ukrainian].
Fuderer, T.O. & Danylevska, O.M. (2019). Prestige of the Ukrainian language and attitude to bilingualism according to speakers of different age groups [Prestyzh ukrainskoi movy ta stavlennia do dvomovnosti za otsinkamy movtsiv riznykh vikovykh hrup]. Visnyk KNLU, 1(22), 173-181 [in Ukrainian].
Khmelko, V.I. (2004). Linguo-ethnic structure of Ukraine: regional features and tendencies of changes during the years of independence [Linhvo-etnichna struktura Ukrainy: rehionalni osoblyvosti y tendentsii zmin za roky nezalezhnosti]. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu "Kyievo-Mohylianska akademiia". 32: Sotsiolohichni nauky, 3-15 [in Ukrainian].
Tsar, I. (2018). Correlation of the concepts "native language" and "language of everyday communication" in closely related bilingualism (on the example of the youth environment of Kyiv) [Spivvidnoshennia poniat "ridna mova" ta "mova povsiakdennoho spilkuvannia" za blyzkosporidnenoho bilinhvizmu (na prykladi molodizhnoho seredovyshcha m. Kyieva)]. Humanitarna osvita v tekhnichnykh vyshchykh navchalnykh zakladakh, 37, 95-99 [in Ukrainian].
Rampton, B. & Charalambous, C. (2020). Sociolinguistics and everyday (in)securitization. Journal of Sociolinguistics, 24(1), 75- https://doi.org/10.1111/josl.12400 [in English].
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
