Таксономія імператива в релігійному дискурсі

Анотація

У статті визначено модальні відтінки релігійного імператива, диференційовано їх відповідно до логіко-інтуїтивного світовідчуття релігійних текстів дослідника через силу ухилення виконання бажаної дії адресатом; надано термінологічного визначення периферії наказу в імперативному висловленні та створено таксономію наказового способу в релігійному дискурсі за принципом фізичної дисперсії світла. Відзначено, що  релігійний дискурс є найбільш специфічним та складним проявом комунікативних одиниць, у якому лінгвістичні закони діють за семантичним значенням і прагматично відображають нетрадиційні співвідношення між морфологічними та синтаксичними граматичними категоріями. Також у статті здійснено оцінку лінгвопрагматичних дискурсивних теоретичних досліджень; розглянуто питання модального співвідношення дійсності та ствердження в лінгвістиці; відзначено, що імператив як граматична категорія дієслова має не лише предикативний характер, але й модальний; прагматичні аспекти вияву механізму референції у релігійному дискурсі в поєднанні із логіко-філософським підходом до розуміння імперативних відтінків модальності є головними засобами їхнього функційно-семантичного аналізу та термінологічного визначення; відзначено, що модальність релігійного імператива репрезентується не на традиційній її мовоцентричній теорії, а на  її когнітивному розумінні в аспекті християнської ментальності, чуттєвому відображенню принципів релігійної дійсності; дисперсія імператива в релігійному дискурсі будується на 7 спектрах модальності за принципом дисперсії на основі логіко-філософського розуміння поняттєвої семантики імперативних відтінків через силу ухилення виконання бажаної дії адресатом (найменша бажаність щодо виконання імперативної дії реалізовується у спектрі привітанні, а найбільша – у забороні); релігійна таксономія імператива диференціюється на сім основних спектрів (заборона, вимога, спонукання; прохання; заклик, настанова; засторога; пересторога; порада; привітання, побажання), поєднання яких утворить найсильніший ядровий імператив – наказ.  У статті також обґрунтовано відсутність поняття "наказ" у релігійному дискурсі.