Розвиток германських аналітичних футуральних часів

  • Andriy Botsman Київський національний університет імені Тараса Шевченка; кафедра англійської філології та міжкультурної комунікації (Україна) https://orcid.org/0000-0003-3083-6637
  • Olga Dmytruk Київський національний університет імені Тараса Шевченка; кафедра англійської філології та міжкультурної комунікації (Україна) https://orcid.org/0000-0002-7540-7708
  • Tamara Kozlovska Київський національний університет імені Тараса Шевченка; кафедра англійської філології та міжкультурної комунікації (Україна) https://orcid.org/0000-0003-2849-6776

Анотація

DOI: https://doi.org/10.17721/APULTP.2020.41.135-154

У процесі дослідження як окремі явища було виділено стадії, що охоплювали розвиток майбутнього часу в межах функціонування германської мови. Готська дієслівна система слугувала основою, у межах якої досліджувалися часові трансформації. Труднощі, що виникли на шляху вивчення часових трансформацій германських мов, були пов’язані з концепціями щодо індоіранських і грецької мов, що тривалий час панували в науковому світі. Ці концепції базувалися на зразках латинської та грецької мов і постулювали функціонування теперішнього, минулого і майбутнього часів в усіх індоєвропейських мовах. Зазначені концепції було спростовано лише тоді, коли дослідження тохарської та хетської мов виявили вживання теперішнього часу на позначення майбутньої дії. Отже, ідея про втрату "прамовної спадщини" виявилася хибною. Помилковим було також поширення поглядів щодо складної часової системи санскриту, грецької та латини на інші давні індоєвропейські мови. Дослідження часової диференціації в готській мові (як основного джерела давньогерманської мови) визначило готський інфінітив як позачасову одиницю. Особові форми дієслова було залучено до темпорального функціонування. Готські дієслова теперішнього часу передавали як теперішні, так і майбутні дії, а також позачасові явища. Спорадично траплялися перифрастичні форми, що складалися з претерито-презентного дієслова та інфінітива. Ці форми співвідносилися з грецькими і латинськими зразками з футуральною семантикою. Перифрастичні футуральні форми в готській мові мали, як правило, модальне забарвлення. Готський теперішній час функціонував як колонієутворююча архіодиниця і плюрипотентний темпоральний попередник. Готські перифрастичні футуральні форми було визначено як монопотентні (темпоральні) попередники з певним модальним значенням. У представленому дослідженні було використано передусім порівняльно-історичний метод, оскільки автори розглядали його як найнадійніший і найефективніший шлях вивчення часових форм.

Ключові слова: колонієутворююча архіодиниця, майбутній час, монопотентний і плюрипотентний попередники, перифрастична форма.

Інформація про авторів: Боцман Андрій Васильович – кандидат хімічних наук, кандидат філологічних наук, доцент; доцент кафедри англійської філології та міжкультурної комунікації; Інститут філології; Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Дмитрук Ольга Вікторівна – кандидат філологічних наук, доцент; доцент кафедри англійської філології та міжкультурної комунікації; Інститут філології; Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Козловська Тамара Петрівна – кандидат філологічних наук, доцент; доцент кафедри англійської філології та міжкультурної комунікації; Інститут філології; Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Електронна адреса: a.botsman@knu.ua; o.dmytruk@knu.ua; kk4138221@gmail.com

Опубліковано
2020-12-31
Розділ
СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ГРАМАТИКИ