Між добром і злом: мовна експлікація амбівалентності Всесвіту в поезії О. Довгого

  • Oleksandr Strokal Київський національний університет імені Тараса Шевченка; кафедра української мови та прикладної лінгвістики (Україна) https://orcid.org/0000-0002-9229-2711

Анотація

DOI: https://doi.org/10.17721/APULTP.2020.40.40-57

У статті проаналізовано особливості мовного вираження прийому контрасту в поезії О. Довгого. Автором розглянуто важливі загальнотеоретичні питання: поетичний текст і прийом контрасту в поезії. Під час аналізу ролі оцінки в поетичному тексті автором було наголошено на важливості її функцій у віршовій мові та людській свідомості як засобу структурування пізнаваної реальності. У процесі дослідження означеної проблематики було з’ясовано, що в поетичній мові О. Довгого є одиниці, які називають у межах одного контексту як позитивні, так і негативні реалії, відображаючи погляд митця на особливу організацію світу і Всесвіту. Проводячи аналіз використовуваних поетом одиниць на позначення явищ природи, елементів ландшафту та їхніх атрибутів, помічено, що в деяких випадках названі мовні одиниці вживаються митцем для відображення життєвих перипетій, які впливають на екзистенційний вибір ліричного героя. Зображуючи внутрішній світ ліричного героя, О. Довгий використовує низку мовних конструкцій, які допомагають митцю підкреслити вагомість та визначну роль у такому виборі внутрішнього вольового зусилля-рішення його героя. Проведений аналіз дозволив виокремити з-поміж інших одиниці, які, вживаючись у тому чи іншому контексті, створюють одні й ті ж образи з різною аксіологічною семантикою. Такі особливості контекстуального використання відповідних лексем дали можливість сформувати з них окрему групу номінацій образів-контрастивів. З’ясовано, що одним із найбільш яскравих амбівалентних образів О. Довгого є образ слова. Так, в одному випадку цей образ розуміється ліричним героєм як слово, яке не має жодної ваги, та слово вагоме. В іншому випадку маємо наголошення на такій характеристиці, як сила слова, його цілющі властивості. Одночасно з образом слова в поезії митця зустрічаємо вербалізатори на позначення образу вогню як творчого та деструктивного начала водночас. Стилістичний аналіз особливостей контекстуального функціонування лексем на позначення явищ довкілля дозволив виявити одиниці зі стереотипно негативною семантикою, що в художньому контексті набувають нейтральної або ж позитивно маркованої тональності. Таким чином, було доведено, що згадана лінгвостилістична особливість є унікальною для мови поезій О. Довгого.

Ключові слова: контраст, добро і зло, мовна картина світу, поезія Олексія Довгого.

Інформація про автора: Строкаль Олександр Миколайович – кандидат філологічних наук; асистент кафедри української мови та прикладної лінгвістики; Інститут філології; Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Електронна адреса: omstrokal@gmail.com

Опубліковано
2020-03-07
Розділ
СТИЛІСТИЧНА АСПЕКТОЛОГІЯ МОВОЗНАВСТВА