Формування аксіологічного статусу Томосу в українському релігійному медіадискурсі у світлі когнітивної лінгвістики та риторики

DOI: https://doi.org/10.17721/APULTP.2018.37.89-105

Анотація

У статті досліджуються когнітивні механізми формування аксіологічного статусу Томосу й автокефалії Української православної церкви в сучасному українському релігійному медіадискурсі під кутом зору когнітивної лінгвістики та риторики. Матеріалами дослідження стали інтерв’ю, заяви та інші медіатексти очільників та спікерів українських православних церков, що опубліковані на відповідних офіційних сайтах кожної церковної юрисдикції за 2018 р. У результаті аналізу встановлено, що дискусії в українських ЗМІ навколо питань надання Томосу Українській православній церкві Константинопольським патріархатом зумовили появу нових фразеологізмів, наприклад "Страсті за Томосом", "Томос Шрьодінгера", "Томос і Джері", та актуалізували вживання нових для пересічної аудиторії понять і слів в українському медіапросторі, зокрема "томос", "автокефалія", "канонічність", "євхаристичне спілкування", "вселенський патріарх" тощо. Визначено, що нові для українських медіа поняття й лексеми отримали аксіологічне забарвлення у ЗМІ, перетворившись із термінів церковного права на аксіологеми або антиаксіологеми. Було також визначено, що в основі аргументації позитивного / негативного аксіологічного статусу Томосу й автокефалії в українських релігійних медіа лежать когнітивні метафори та метонімії. Метафора та метонімія є моделями категоризації знань та засобами формування, аргументації та нав'язування цінностей у потенційної аудиторії. До найбільш вживаних когнітивних метафор належать "Церква – тіло", "Релігійні діячі – лікарі", "Міжправославні відносини – війна", "Міжправославні відносини – гра", а до найбільш продуктивної когнітивної метонімії – географічна метонімія, за якою суб’єктність переноситься на місцевість. Сферою-донором у когнітивних метафорах для вираження оцінки процесів, що відбуваються в міжцерковних відносинах, стає людське тіло, медицина, війна, гра, злочин тощо. Рішення церковних діячів щодо Томосу концептуалізуються як правильні або неправильні лікувальні дії над хворим тілом, вдалий чи невдалий діагноз лікаря, загарбницькі військові дії або ж боротьба заради миру, рейдерське захоплення або ж чесна / нечесна гра. В медіатекстах учасників конфлікту з негативними інтенціями вживаються метонімії, в яких Константинопольський патріархат заміщується як Фанар або Стамбул, а Московський патріархат – як Москва чи Кремль. У статті зроблено висновок, що когнітивні метафори та метонімії вживаються в українському релігійному медіадискурсі з метою впливу на адресатів дискурсу та формування в них необхідної з точки зору адресанта дискурсу "правильної" позиції щодо Томосу й автокефалії.

Ключові слова: когнітивна метафора, когнітивна метонімія, релігійний медіадискурс, аксіологема, цінності, Томос, автокефалія.

Інформація про автора: Левко Олександр Вадимович – кандидат філологічних наук; доцент кафедри загального мовознавства, класичної філології та неоелліністики; Інститут філології; Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Електронна адреса: o.levko@knu.ua