Тарас Шевченко в іміджевих стратегіях сучасної України: лінгвістична аргументація

DOI: https://doi.org/10.17721/APULTP.2018.36.115-138

Анотація

У статті розглянуто актуальні проблеми лінгвістичної іміджелогії – інноваційної гуманітарної дисципліни, яка досліджує мовні особливості творення іміджу. Закцентовано увагу на останніх здобутках у галузі медіалінгвоіміджелогії – напрямку неолінгвістики, що вивчає лінгвістичні та екстралінгвістичні принципи іміджетворення у сучасних медійних текстах. Запропоновано інтерпретацію понять «іміджева стратегія» та «іміджева стратегія держави» у медіалінгвістиці. Визначено мовні фактори конструювання іміджу держави у ЗМІ. Проаналізовано вплив прецедентних номенів культури на формування національного та міжнародного іміджу України в сучасних медіа. Зроблено висновок про підвищення рівня зацікавленості засобів масової інформації до знакових для мовної свідомості суспільства постатей. Для української культури такими символічними фігурами є, зокрема, Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Валерій Лобановський, Андрій Шевченко, Віталій і Володимир Клички та ін. Особливе місце у національній пам’яті українців посідає прецедентний онім Тарас Шевченко. Своєрідним «поштовхом» до нового прочитання Шевченкової творчості та сприйняття особи автора стали події Майдану й Революції Гідності. Образ поета «ожив», актуалізувався в українській масовій культурі, що уможливило його використання в іміджевих стратегіях держави. Так, моніторинг останніх публікацій в українських та зарубіжних медіа («Дзеркало тижня»,«Урядовий кур’єр», «День», ТСН, 24 канал, «The Telegraph» та ін.) переконливо свідчить про те, що апеляція до прецедентного для української культурної свідомості оніма Тарас Шевченко є важливою частиною іміджевої кампанії нашої держави. Доведено, що онім Тарас Шевченко фігурує у багатьох іміджевих стратегіях України, з-поміж яких найбільш впливовими є стратегія універсального (масового) іміджу, стратегія цільового іміджу, стратегія «креативного вибуху», стратегія позиціювання, міфологізації, емоціоналізації, візуалізації та ін. Сформульовано тезу про те, що апеляція до Кобзаря в рамках проведення іміджевої кампанії України може бути досить ефективною, адже Тарас Шевченко – це її «візитна картка», образ, що прочитується реципієнтами на вербальному та невербальному, емоційному й архетипному рівнях.

Ключові слова: лінгвістична іміджелогія, імідж, імідж України в медіа, іміджева стратегія, прецедентне ім’я, Тарас Шевченко.

Інформація про автора: Плясун Ольга Миколаївна – аспірант, асистент кафедри стилістики та мовної комунікації; Інститут філології; Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Електронна адреса: olga_2511@ukr.net