Функційно-стилістичні особливості неологізмів в українськомовному сегменті соціальної мережі "Твіттер"

Анотація

У статті окреслено й проаналізовано функційно-стилістичні параметри неологізмів в українськомовному сегменті соціальної мережі"Твіттер". Матеріалом дослідження слугували понад дві тисячі українськомовних дописів у соціальній мережі "Твіттер" за 2020 – 2024 роки. З огляду на специфіку спілкування в мережі, основним призначенням якої є комунікація та інформація, виокремлено такі функції неологізмів у твітах: номінативну, комунікативну, привернення уваги, впливу, прагматичну. Номінативна функція названих слів у твітах зреалізовує необхідність надавати новим реаліям, особам, явищам, подіям назви, яких ще не існує ні в широкому вжитку загалом, ні в лексикографічних працях. Неологізми також слугують засобом самономінації та входять до складу афоризмів-перифразувань. До структури твітів, що репрезентують функцію привернення уваги, входять лексеми-маркери, із допомогою яких автор спонукає інтернет-комунікантів звернути увагу на певну подію, явище, ситуацію чи на власну їх оцінку. Неолексеми залучають до складу питальних конструкцій, спонукаючи комунікантів затримати увагу на дописах, поміркувати над інформацією, представленою в них, а подекуди сприйняти позицію автора твіту у відповіді на відписи інших користувачів. Когнітивна функція неологізмів полягає у вербалізації здатності автора твіту розуміти, сприймати, пізнавати інформацію, тобто в активізації мовленнєво-номінативної діяльності автора з його прагматичними настановами. Аналіз фактичного матеріалу дає підстави вважати, що оскільки твіти – репрезентанти поглядів, оцінних суджень щодо певних подій, понять, явищ авторів, то доцільно виокремити прагматичну функцію неологізмів у складі твітових висловлень. На використання неологізмів у твітах мають вплив прагматичні чинники, що відображають ставлення автора до повідомлюваного; прагматична інформація у текстах твітів виражена в оцінних неолексемах, деривованих різними способами та представлених здебільшого іменниковими й прикметниковими утвореннями. Проаналізовано новотвори з аброморфемою зе-, які останнім часом становлять продуктивний клас неологізмів.

Ключові слова: неологізми, функції, стилістичні особливості, інтернет-комунікація, українськомовний сегмент, твіт, "Твіттер".

Інформація про автора: Козка Давид Віталійович – магістрант;  факультет української філології, культури і мистецтва; Київський столичний університет імені Бориса Грінченка.

Електронна адреса: kozka2017@ukr.net

1. Голікова О.М., Бирюк Т.В. Семантико-стилістичні особливості термінологічних англомовних неологізмів у медичній сфері. Закарпатські філологічні студії. Вип. 20(1). С. 55-60.
2. Гладка В.А. Поняття "неологізм" у світлі сучасних лінгвістичних парадигм. Наукові записки. Серія "Філологічна". Вип. 11. С. 170–177.
3. Зайцева С.В. Лексико-стилістичні та словотвірні особливості українськомовного блогу : дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 "Українська мова". Дніпро, 2014. 256 с.
4. Коваль Т.Л. Експресивна функція неологізмів у мові сучасного газетного дискурсу. Наукові записки. Серія : Філологічні науки (мовознавство). Вип. 100. С. 78–81.
5. Лощинова І. С. Функційно-стилістичні особливості неолексем у творах письменників Дніпропетровщини. The I International Science Conference on Multidisciplinary Research, January 19 – 21, 2021. С. 856–860. Режим доступу: http://repo.dma.dp.ua/6688/1/I-Conference-January-19%E2%80%93212021BerlinGermany-book-857-861.pdf (дата звернення: 10.04.2024)
6. Мальцева Л. Українська блогосфера: функціонально-стильова характеристика. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип. 52. С. 278–289
7. Мейзерська І.В. Корпусний підхід у сучасній лінгвістиці: перспективи і можливості застосування. Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету. Філологія, педагогіка, психологія. 2014. Вип. 28. С. 53–58.
8. Третьякова К.В. Функціонально-прагматична місія неологізмів у мові. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. № 42. Т. 1. С. 156–159.