Еволюція форм вираження авторського модусу у французькому романі

Анотація

Стаття присвячена проблемі вираження авторського модусу у художньому дискурсі, а конкретно – видам оповідачів і їх зміні у французькій літературі 19-21 століть. Основна увага приділяється інтеріоризованому оповідачу як провідній формі сучасного французького роману, яка отримує полімодальний статус через особливу контамінацію голосів автора, оповідача і персонажа.

У статті продовжується розробка теорії текстової модальності, а саме робиться аналіз мовних форм її представлення в тексті, визначаються основні засоби вираження модального значення і показу авторського ставлення. Серед них на особливу увагу заслуговують суб'єктивний епітет, прийоми дислокації мовлення, вставні елементи, що посилюють емоційність твору.

Досліджується еволюція форм представлення авторської точки зору, мовної особистості автора як носія певної культури, виділяються особливості нової текстової структури з контамінованими типами мовлення. Акцентується увага на взаємопов'язаності категорій модальності, референції і аксіологічності, їх представленості в різних частинах композиції, а також таких категорій як модалізація і фокалізація, які розглядаються як смисло- і текстоформуючі. Особлива увага приділяється експресивній модальності, формам цілісного полілогу, суб'єктивному психологізму оповіді. З'ясовується, що особлива роль починає надаватися модусу сумніву, невизначеності смислу, механізмам рефлексії, актуалізації комунікативно-дискурсивної ознаки оповіді, суб'єктивній оцінці.

З'ясовано, що перцептивний модус, характерний для початку оповіді, створює розщеплену референцію, до якого додається модус суб'єктивної рефлексії. Уподібнення авторського голосу голосу персонажа призводить до зникнення яскравих образних форм, але з'являється модальність акцентуації і уточнення. На особливу увагу заслуговують модуси саморефлексії, самонезнання, суперечливості загальноприйнятим стереотипам, поява яких була неможлива в попередніх оповідних типах.

Ключові слова: модальність, авторський модус, оповідач, суб'єктивізація, інтеріоризована оповідь, роман, французька мова.

Інформація про автора: Смущинська Ірина Вікторівна – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри теорії та практики перекладу романських мов імені Миколи Зерова; Навчально-науковий інститут філології; Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Електронна пошта:  valerijs@ukr.net

ЛІТЕРАТУРА

1. Бацевич Ф.С. Лінгвонаративні аспекти ідентифікації оповідних інстанцій у художньому тексті. Мовознавство. 2020. № 1. С.55-66.
2. Гнатюк Л.П. Мовний феномен Григорія Сковороди в контексті староукраїнської книжної традиції. Київ: ВПЦ "Київський університет", 2010. 446 с.
3. Кагановська О.М. Текстові концепти художньої прози. Київ: Видавничий центр КНЛУ, 2002. 292 с.
4. Ніка О.І. Модус у староукраїнській літературній мові другої половини XVI – першої половини XVII ст. Київ: ВПЦ "Київський університет", 444 с.
5. Папуша І.В. Modus ponens. Нариси з наратології. Тернопіль: Крок, 2013. 259 с.
6. Потапенко С.І. Мовна особистість у просторі медійного дискурсу. Київ: Видавничий центр КНЛУ, 2004. 360 с.
7. Савчук Р. І. Французький художній дискурс XVIII-XXI століть у ракурсі наративного текстотворення: лінгвокогнітивний і семіотичний аспекти. Київ: ВЦ КНЛУ, 2016. 280 с.
8. Сазонова Я.Ю. Феномен страху в текстах жахів: теорія референції та смислотворення: Автореферат … докт. філол. наук. Київ: КНУ імені Тараса Шевченка, 2019. 31 с.
9. Смущинська І.В. Суб'єктивна модальність французької прози. Київ: ВПЦ "Київський університет", 2001. 255 с.
10. Шмид В. Нарратология. Москва: Языки славянской культуры, 2003. 312 с.
11. BadirSémir. La typologie sémiotique des modalités. Une mise au point. Semiotica. 2020. 234. Р. 79-102.
12. Bal M. Narration et focalisation : pour une théorie des instances du récit. Poétique. № 29. P. 107-127.
13. Bally C. Linguistique générale et linguistique française. Paris : Université de France, 1932. 370 p.
14. Barthes R. Le degré zéro de l'écriture suivi de Eléments de sémiologie. Paris : Seuil, 1972. 182 p.
15. Benveniste E. Problèmes de linguistique générale. Paris: Gallimard, 1974. 356 p.
16. Berton J.-C. 50 romans clés de la littérature française. P., Hatier, 1991. 160 p.
17. Chernysh O., Yermolenko O.O. Interference of non-artistic linguisticcultural codes in artistic discourse (newspeak in s. wiechecki's after-war feuilletons). Мовознавство. 2022. № 4. С. 22-43.
18. Colas-Blaise Marion. Modalités, modes d'existence et modes d'expérience. Bertrand, I. Darrauld-Harris. A même le sens. Hommage à Jacques Fontanille. Limoges, Lambert-Lucas, 2021. Р. 482-490.
19. Colas-Blaise M. Mode d'existence, modalité et modalisation : les apports de la sémiotique. URL: https://journals.openedition.org/signata/
    3554 (дата звернення: 02.10.2023)
20. Genette G. Nouveau discours du récit. P., Seuil, 1983. 178 p.
21. Greimas A.-J. Du Sens. Paris : Seuil, 1970. 254 p.
22. Hamon P. Du Descriptif. P., Hachette, 2008. 247 p.
23. Kerbrat-Orecchioni C. L'énonciation. De la subjectivité dans le langage. P., Armand Colin, 1999. 267 p.
24. 1976, № 43, Didier-Larousse.
25. Lintvelt J. Essai de typologie narrative. Le "point de vue" . Paris, Librairie José Corti, 1981. 315 p.
26. Monte Michèle. Modalités et modalisation : peut-on sortir des embarras typologiques ? Modèles linguistiques. 2011.XXXII(64). Р. 85-101.
27. Perrin Modalisateurs, connecteurs, et autres formules énonciatives. Arts et Savoirs, 2. 2012.
28. Tadié J.-Y. Introduction à la vie littéraire du XIXe siècle. Paris, Bordas, 1970. 146 p.
29. Todorov T. Les catégories du récit littéraire. 1966. № 8. P. 125-151.
30. Todorov T. Poétique de la prose. Nouvelles recherches sur le récit. P., Seuil, 1978. 188 p.
31. Vion Le concept de modalisation : vers une théorie linguistique des modalisateurs et des modalités. Travaux du Cercle linguistique d'Aix-en-Provence, 18, Aix-en-Provence, Publications de l'Université de Provence, 2003, pp. 209-229.

ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

• Butor M. La modification. Paris : Minuit, 1957. 313 p.
• Mauriac F. Thérèse Desqueyroux. Paris : Grasset, 1976. 184 p.
• Merle R. Un animal doué de raison. Київ: Дніпро, 1977. 427 p.
• Sagan F. Les merveilleux nuages. Paris : Julliard, 1961. 189 p.
• Sagan F. Un peu de soleil dans l'eau froide. Paris : J'ai lu, 1969. 184 p.
• Troyat H. Les Eygletière. Paris : J'ai lu, 1984. 374 p.