Політичний Інтернет-дискурс як предмет лінгвістичного дослідження: дефініція та характерні риси

Анотація

DOI: https://doi.org/10.17721/APULTP.2022.45.129-143

Стаття присвячена дослідженню політичного дискурсу в межах віртуального простору мережі Інтернет – "штучного" світу, створеному в останні десятиріччя за допомогою інформаційних технологій, в якому індивіди здатні спілкуватися один із одним на величезних відстанях, моделюючи за бажанням власну особистість. Дослідження, зокрема, спрямоване на те, як змінюється політична комунікація у віртуальній реальності мережі Інтернет, які лінгвістичні й екстралінгвістичні засоби використовують політичні актори при спілкуванні зі своїм електоратом та між собою. Використовуючи категорії, запропоновані Т. ван Дейком, у статті для аналізу комунікації в межах віртуального простору, пропонується застосування нових характерних рис для Інтернет-дискурсу, таких як анонімність мовця, напівформальність спілкування, більш відкрите й конкуруюче висловлення думок, емоційність тощо. У статті пропонується уточнення дефініції політичного дискурсу, виділяються найважливіші його риси, визначаються відмінності комунікативних стратегій в залежності від гендеру мовця або політичного актора. За допомогою запропонованих категорій та спираючись на творчий доробок таких вчених як Р. Водак, Л. де Сосюр та Т. ван Дейк, у статті  подається нове визначення поняття політичного Інтернет-дискурсу, яке спрямоване на більш повне врахування взаємодії індивідів в межах віртуального простору. Висувається пропозиція використовувати запропоновані Т. ван Дейком категорії для аналізу комунікації у межах віртуального простору, що дозволить виокремити комунікативні ситуації, які стосуються безпосередньо політичної сфери. За допомогою порівняння комунікативних ситуацій у "штучному" світі з фізичним, стверджується, що характерною рисою політичного Інтернет-дискурсу є передача екстралінгвістичних компонентів за допомогою текстової комунікації. Робиться уточнення, що у багатьох комунікаційних ситуаціях між політичними акторами та іншими користувачами, останні є реципієнтами інформації, обмежуючись лише можливістю взаємодіяти із іншими реципієнтами. У підсумку висувається пропозиція розуміти під політичним Інтернет-дискурсом дії лінгвістичного й екстралінгвістичного характеру, що відносяться до політичної сфери та реалізуються у віртуальному просторі політичними акторами і звичайними користувачами; які характеризуються можливістю анонімної суб'єктності, напівформальністю, більш відкритим й конкуруючим характером висловлювання думок тощо, і в яких передача екстралінгвістичних компонентів досягається переважно завдяки текстовій комунікації На основі категоріальних уточнень, зроблених у статті, розробляються стратегії подальшого Інтернет дискурс-аналізу.

Ключові слова: Інтернет, дискурс, політичний дискурс, політичний Інтернет-дискурс, гендер, політика.

Інформація про автора: Білокобильський Юрій Олександрович – аспірант; Центр наукових досліджень та викладання іноземних мов; НАН України.

Електронна адреса: belocobilskiygeorge156@gmail.com

ЛІТЕРАТУРА

1. Кенжеканова К. Прагмалингвистические и когнитивные компоненты политического дискурса. Aлматы, 2016.
2. Кибрик А.А., Плунгян В.А. Функционализм и дискурсивно-ориентированные исследования. Фундаментальные направления современной американской лингвистики. Kерчь, 2002. С. 307-322.
3. Суханов Ю.Ю. Политический дискурс как объект лингвистического анализа. Вестник РУДН. Серия: "Теория языка. семиотика. Семантика". №9(1). С. 200-212.
4. Сучасний лінгвістичний словник / Упорядн. А.А Загнітко [та ін]; за ред. А.А. Загнітко. Вінниця: "Твори", 2020.
5. Фуко М. Археологія знання. Київ: "Ника центр", 1996.
6. Habermas J. Vorstunden und Erganzungen zur Theorie des kommunikativen Handelns. Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1985.
7. Gadamer The Relevance of the Beautiful and Other Essays. Cambridge: Cambridge University Press, 1991. 220 c.
8. Garcés-Conejos Blitvich, P. The YouTubification of politics, impoliteness and polarization. Taiwo (Ed.). Handbook of research on discourse behavior and digital communication: Language Structures and Social Interaction. Hershey, PA: IGI Global, 2010.
9. J.E. Language and Politics. Edinburgh: University Press, 2013.
10. Kitaeva E., Ozerova O. Intertextuality in Political Discourse. Language, Power, and Ideology in Political Writing. USA: IGI Global, 2019. С.143-170.
11. Saussure L. de Procedural pragmatics and the study of discourse. Pragmatics and Cognition. 2007. № 15(1). Р. 139-159.
12. Van Dijk T. What is Political Discourse Analysis? Belgian Journal of Linguistics. 1997. №11(1). С. 11-52.
13. Van Dijk T. Political discourse and ideology. Discourse & Society. №4 (2). С 249-283.
14. Wodak R. The Discourse of Politics in Action: Politics as Usual. London: Palgrave Macmillan, 2009.