Інтертекстуальність заголовкових комплексів у медіатекстах

Анотація

DOI: https://doi.org/10.17721/APULTP.2022.44.130-146

У статті проаналізовано функціонально-стилістичні й комунікативно-прагматичні особливості інтертекстуальності в заголовкових комплексах і їхню композиційну роль у сучасних медіатекстах (на матеріалі публікацій інформаційно-аналітичного тижневика "Дзеркало тижня"). Інтертекст трактуємо як когнітивно-комунікативну категорію, що є текстотвірним елементом і реалізує ідейно-тематичний задум автора. Інтертекстуальні прийоми використовуються в основних заголовках, підзаголовкових частинах (лідах), внутрішніх заголовках, епіграфах та слугують для привернення уваги до проблеми, вираження ставлення й провідної думки публікації, проведення паралелей, порівнянь, аналогій між інтертекстом і медіадискурсом. Такі компоненти лаконічно передають тему, виявляють ідею, концепцію або створюють підтекст, розкриваючи авторський задум, налаштовують читача на відповідне сприйняття публікації. Основними інтертекстуальними засобами в заголовкових комплексах є прислів'я і приказки, крилаті вислови, цитати, назви літературних творів і фільмів, їхні персонажі й ін. Аналіз медіатекстів показав, що частіше вони входять у заголовки в трансформованому вигляді зі змінами структури й семантики вихідного інтертексту. Алюзії як інтертекстуальні прийоми образності й виразності в медіа викликають метафоричні асоціації за допомогою натяку на досить відомі суспільно-історичні або літературні факти, події, фрази, персонажів інших текстів. Інтертекстуальні заголовки можуть доповнювати та розкривати інші елементи медіатексту: епіграф, лід, резюме. Епіграф є факультативним елементом заголовкового комплексу медіатекстів і лаконічним інтертекстуальним прийомом. Влучна цитата перед текстом сприяє розумінню ідейно-змістового й проблемно-тематичного параметрів медіатексту. Інтертекстуальність у заголовковому комплексі провокує емоційні і смислові асоціації, що полегшують сприймання тексту, проте не розкривають тему й зміст статті, а лише прагматично привертають інтерес читача. Інтертекстуальні засоби сприяють мовній економії й водночас розширюють смислову перспективу заголовків медіатекстів, вдало реалізують їхню рекламну функцію – зацікавити, заінтригувати, вплинути на підсвідомість, відсилаючи до відомих текстів й образів. Мовна гра не лише естетично увиразнює заголовковий комплекс, а й приваблює читача до більш продуктивного знайомства з публікацією, аналітичного осмислення дійсності.

Ключові слова: інтертекстуальність, заголовковий комплекс, заголовок, епіграф, цитата, алюзія, композиція, медіатекст.

Інформація про автора: Каленич Володимир Миколайович – кандидат філологічних наук, доцент; в.о. завідувача кафедри журналістики, реклами та зв'язків з громадськістю; Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського.
ScopusID

Електронна адреса: kalenychv@gmail.com

ЛІТЕРАТУРА

1. Галич В.М. Семіотика інтертекстуальності публіцистичного твору: соціально-комунікативна рецепція. Рівне, 2015.
2. Завальнюк І. Специфіка й форми вияву інтертекстуальності в заголовках газет Вінниччини. Проблеми гуманітарних наук. Серія "Філологія". Вип. 38. С. 199-208.
3. Каленич В. Когнітивні та комунікативно-прагматичні параметри інтертекстуальності в мас-медіа. Психолінгвістика. Психолингвистика: зб. наук. праць. Серія: Філологія. 2020. Вип. 27 (2). С.155–173.
4. Медіалінгвістика : словник термінів і понять / Л.І. Шевченко, Д.В. Дергач, Д.Ю. Сизонов ; за ред. Л.І. Шевченко. Київ, 2014.
5. Михайленко В.М. Заголовковий комплекс як базовий елемент журналістського тексту. Наукові записки Інституту журналістики. Т.50. С.239-244.
6. Серажим К.С. Текстознавство. Київ, 2008.
7. Сизонов Д.Ю. Фразеологізм-заголовок як маніпулятивна домінанта медіатексту. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. Вип.40. С.58-70.
8. Шевченко Л.І. Інтертекстуальність у медіа: дослідницький ресурс категорії. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. Вип. 29. С. 79-86.
9. Шевченко Л.І. Медійна інтертекстуальність у дослідницьких парадигмах сучасної лінгвістики: наукові інтерпретації, опозиції, перспективи аналізу. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. Вип. 31. С.7-18.