Моделювання аналітичного розвитку форм готського майбутнього часу

Анотація

DOI: https://doi.org/10.17721/APULTP.2021.43.125-147

Метою цієї статті є створення моделі, яка демонструє розвиток форми майбутнього часу в готській мові. Початковою стадією моделювання розвитку майбутнього часу є опис складників відповідно до їх базових ознак. Це надає можливість відслідкувати процес поступової аналітизації відповідних граматичних форм та здійснити пошук прихованих властивостей, що є характерними для виокремлення граматичних форм, що створюють і вибудовують систему германських майбутніх часів. Предметом дослідження є особливості та механізм формування часових дієслівних форм, що проектують дію у майбутнє. Для опису майбутньої дії готська мова використовувала форми теперішнього часу, залучаючи фразовий або надфразовий контекст. У межах форм теперішнього часу була виокремлена префіксальна модель. Грецький футурум перекладався у готських текстах, залучаючи префіксальну модель і форму теперішнього часу. Майбутній час перекладався за допомогою готського активу. Форми теперішнього часу набували майбутнього значення під впливом видо-часовою специфікації, яка вбачалася узагальнюючим футуролізуючим чинником. Функції футуралізуючих чинників (а фактично, видо-часової специфікації) можуть реалізовуватися у фразовому або надфразовому контексті та синтаксичних структурах з чітко окресленою семантикою. Виокремлення конструкції та позначення теперішнього часу формують первісний осьовий стрижень, що слугує основою для подальшого розвитку готських форм на позначення майбутнього часу. Готські аналітичні структури на основі дієприкметника або інфінітива були сформовані шляхом залучення інхоативних, сильних і претерито-презентних дієслів. Ці структури визначаються як складені дієслівні присудки. Аналітичні структури вкривають, охоплюють основний стрижень, формуючи коаксіальні циліндри. У загальних обрисах модель може бути визначена як дивергентно-ротаційна, оскільки, репрезентуючи форми готського майбутнього часу, сама модель "рухається" вздовж темпоральної осі. Багаторівнева структура моделі демонструє той факт, що аналітичні форми змінюється у полі тяжіння стрижня. Порівняння компонентів дивергентну ротаційного моделі та особливості їхнього розташування вказує на каузальний розвиток форм майбутнього часу у готській мові. Тенденції, що віднайдені і кваліфіковані як ініціальні, первинні в готській мові, спостерігаються у процесі розвитку давньогерманських канських мов. Ці тенденції знаходять своє відображення і у сучасних германських мовах.

Ключові слова: аналітична форма, видо-часова особливість, інхоативні дієслова, претерито-презентне дієслово, сильно дієслово, синтетична форма, футуралізуючий чинник.

Інформація про авторів: Боцман Андрій Васильович – кандидат філологічних наук, кандидат хімічних наук, доцент; доцент кафедри англійської філології та міжкультурної комунікації; Навчально-науковий інститут філології; Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Дмитрук Ольга Вікторівна – кандидат філологічних наук, доцент; доцент кафедри англійської філології та міжкультурної комунікації; Навчально-науковий інститут філології; Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Бондаренко Валерія Валеріївна – кандидат філологічних наук, доцент; доцент кафедри англійської філології та міжкультурної комунікації; Навчально-науковий інститут філології; Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Електронна адреса: a.botsman@knu.ua; o.dmytruk@knu.ua; v.bondarenko@knu.ua