Сакральні номінації в текстах про національно-визвольний рух України: компаративний підхід

  • Liliya Bachun Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка; кафедра загального мовознавства та слов’янських мов (Україна) https://orcid.org/0000-0002-5023-795X

Анотація

DOI: https://doi.org/10.17721/APULTP.2021.42.140-162

У статті висвітлено основні положення теолінгвістики, її визначальні критерії та об'єкт дослідження. Викладено теоретичні основи поняття релігійного дискурсу і його зв'язку із етноцентричністю аналізованого матеріалу. Здійснено порівняльний аналіз особливостей використання семантико-асоціативної вмотивованості кореферентів сакрального типу в дванадцяти текстах творів про національно-визвольний рух України першої половини XX ст. із їхнім функціонуванням у тексті Святого Письма. Категоріально аналізовані назви сакральних кореферентів поділяються згідно із есхатологічно-онтологічним конотативним спрямуванням, позначенням церковно-релігійних речей ужитку і назв пасіонарного сакрального типу. З'ясовано варіативний складник функціонування біблійних антропонімів (святий Петро, Йосип Ариматейський та Іван Хреститель) у текстах творів про національно-визвольний рух України і різних перекладів Святого Письма. Компаративний підхід дав змогу порівняти функціонування сакрально зумовлених кореферентів у текстах історичних творів та набуття ними концептуально-означальних характеристик у тексті Святого Письма. Виділено дев'ять назв біблійних антропонімів у аналізованих дванадцяти текстах творів про національно-визвольний рух України, які зумовлюють об'єктивацію сакральної концептосфери. Визначено варіативну складову найменувань трьох біблійних антропонімів (святий Петро, Іван Хреститель і Йосиф Ариматейський) через призму їхнього функціонування в текстах історичних творів та в різних текстах перекладів Святого Письма. З'ясовано функціонально-стилістичні особливості використання письменниками старозавітніх та новозавітніх прецедентних біблійних найменувань і їхні спільні та відмінні риси функціонувань у текстах різних перекладів Святого Письма. Категорія функціональності сакральних онімів реалізується через конотативно-асоціативні нашарування лексем (Єремія і лексичні одиниці плач, ридання; цар Давид ‒ псалми), порівняння (Мойсей ‒ Іван Франко), діяльнісні характеристики (зрада Юди) і ототожнення Адама із гріхопадінням, а Христа із життям вічним.      

Ключові слова: конотативність, концепт, кореферент, релігійна лінгвістика, теолінгвістика, прецедентний біблійний антропонім

Інформація про автора: Бачун Лілія Ігорівна – аспірант кафедри загального мовознавства і  слов'янських мов; факультет філології та журналістики; Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка.

Електронна адреса: ba4unliliya@gmail.com

Опубліковано
2021-05-20
Розділ
МОВОЗНАВЧА АСПЕКТОЛОГІЯ РЕЛІГІЙНОГО ДИСКУРСУ